1-е Послание к коринфянамГлава 4 |
|
1 |
|
2 А от домоправителя требуется, чтобы нашли его верным. |
|
3 Для меня очень мало значит быть судимым вами или человеческим судом. Но я и сам себя не сужу. |
|
4 Ибо я ничего за собой не знаю, но не этим я оправдан, Судящий же меня есть Господь. |
|
5 Поэтому не судите вовсе прежде времени, доколе не придет Господь, Который и осветит скрытое во тьме и обнаружит намерения сердец; и тогда похвала будет каждому от Бога. |
|
6 |
|
7 В самом деле, кто тебя выделяет? И что ты имеешь, чего бы не получил? А если получил, что хвалишься, как будто не получил? |
|
8 Вы уже сыты, вы уже разбогатели, без нас вы воцарились. И если бы только воцарились, чтобы и мы вместе с вами воцарились! |
|
9 Ибо думаю, Бог сделал нас, апостолов, последними, как бы приговорёнными к смерти, потому что мы стали зрелищем для мира и ангелов и людей. |
|
10 Мы безумны ради Христа, а вы разумны во Христе; мы немощны, а вы крепки; вы славны, а мы в бесчестии. |
|
11 До нынешнего часа мы и голод терпим, и жажду, и наготу, и заушения, |
|
12 и скитаемся и трудимся, работая своими руками; ругаются над нами — мы благословляем; гонят нас — мы терпим; |
|
13 поносят нас — мы молимся. Мы сделались сором для мира, отбросами для всех до нынешнего времени. |
|
14 |
|
15 Ведь если даже вы имеете тьму наставников во Христе, вы имеете, однако, не многих отцов, ибо родил вас я во Христе Иисусе чрез Евангелие. |
|
16 Итак прошу вас: подражайте мне. |
|
17 Потому-то я послал к вам Тимофея, который есть сын мой возлюбленный и верный в Господе: он вам напомнит пути мои во Христе, как я повсюду, в каждой церкви, учу. |
|
18 А некоторые возгордились, как если бы я не должен был придти к вам. |
|
19 Но я скоро приду к вам, если Господу будет угодно, и узнаю не слово возгордившихся, но силу; |
|
20 ибо не в слове Царство Божие, но в силе. |
|
21 Что вы хотите? Придти мне к вам с жезлом или с любовью и духом кротости? |
1-е до коринтянРозділ 4 |
|
1 |
|
2 а що́ ще шукається в доморя́дниках, — щоб кожен був зна́йдений вірним. |
|
3 А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд лю́дський, бо я й сам не суджу́ себе. |
|
4 Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не випра́вдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Госпо́дь. |
|
5 Тому́ не судіть передчасно нічо́го, аж поки не при́йде Госпо́дь, що й ви́світлить таємниці те́мряви та виявить за́думи серде́ць, і тоді кожному бу́де похвала́ від Бога. |
|
6 |
|
7 Хто бо тебе вирізня́є? Що́ ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чва́нишся, ніби не взяв? |
|
8 Ви вже нагодовані, ви вже збагати́лися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царюва́ти, щоб і ми царювали з вами! |
|
9 Бо я ду́маю, що Бог нас, апо́столів, поставив за найоста́нніших, мов на смерть засу́джених, бо ми стали диво́вищем світові, — і ангола́м, і лю́дям. |
|
10 Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні́; ви славні, а ми безчесні! |
|
11 Ми до цього ча́су і голодуємо, і пра́гнемо, і нагі́ ми, і като́вані, і тиняємось, |
|
12 і тру́димось, працюючи своїми руками. Коли нас лихосло́влять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми те́рпимо; |
|
13 як лають, ми молимось; ми стали, як сміття́ те для світу, аж досі ми всім, як ті ви́кидки! |
|
14 |
|
15 Бо хоч би ви мали десять тисяч наста́вників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Єва́нгелію. |
|
16 Тож благаю я вас: будьте наслі́дувачами мене! |
|
17 Для цього послав я до вас Тимофі́я, що для мене улю́блений і вірний син у Господі, — він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві. |
|
18 Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас. |
|
19 Та неба́вом прийду́ до вас, як захоче Господь, і пізна́ю не слово згорділих, але силу. |
|
20 Бо Царство Боже не в слові, а в силі. |
|
21 Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом ла́гідности? |
1-е Послание к коринфянамГлава 4 |
1-е до коринтянРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 А от домоправителя требуется, чтобы нашли его верным. |
2 а що́ ще шукається в доморя́дниках, — щоб кожен був зна́йдений вірним. |
|
3 Для меня очень мало значит быть судимым вами или человеческим судом. Но я и сам себя не сужу. |
3 А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд лю́дський, бо я й сам не суджу́ себе. |
|
4 Ибо я ничего за собой не знаю, но не этим я оправдан, Судящий же меня есть Господь. |
4 Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не випра́вдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Госпо́дь. |
|
5 Поэтому не судите вовсе прежде времени, доколе не придет Господь, Который и осветит скрытое во тьме и обнаружит намерения сердец; и тогда похвала будет каждому от Бога. |
5 Тому́ не судіть передчасно нічо́го, аж поки не при́йде Госпо́дь, що й ви́світлить таємниці те́мряви та виявить за́думи серде́ць, і тоді кожному бу́де похвала́ від Бога. |
|
6 |
6 |
|
7 В самом деле, кто тебя выделяет? И что ты имеешь, чего бы не получил? А если получил, что хвалишься, как будто не получил? |
7 Хто бо тебе вирізня́є? Що́ ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чва́нишся, ніби не взяв? |
|
8 Вы уже сыты, вы уже разбогатели, без нас вы воцарились. И если бы только воцарились, чтобы и мы вместе с вами воцарились! |
8 Ви вже нагодовані, ви вже збагати́лися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царюва́ти, щоб і ми царювали з вами! |
|
9 Ибо думаю, Бог сделал нас, апостолов, последними, как бы приговорёнными к смерти, потому что мы стали зрелищем для мира и ангелов и людей. |
9 Бо я ду́маю, що Бог нас, апо́столів, поставив за найоста́нніших, мов на смерть засу́джених, бо ми стали диво́вищем світові, — і ангола́м, і лю́дям. |
|
10 Мы безумны ради Христа, а вы разумны во Христе; мы немощны, а вы крепки; вы славны, а мы в бесчестии. |
10 Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні́; ви славні, а ми безчесні! |
|
11 До нынешнего часа мы и голод терпим, и жажду, и наготу, и заушения, |
11 Ми до цього ча́су і голодуємо, і пра́гнемо, і нагі́ ми, і като́вані, і тиняємось, |
|
12 и скитаемся и трудимся, работая своими руками; ругаются над нами — мы благословляем; гонят нас — мы терпим; |
12 і тру́димось, працюючи своїми руками. Коли нас лихосло́влять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми те́рпимо; |
|
13 поносят нас — мы молимся. Мы сделались сором для мира, отбросами для всех до нынешнего времени. |
13 як лають, ми молимось; ми стали, як сміття́ те для світу, аж досі ми всім, як ті ви́кидки! |
|
14 |
14 |
|
15 Ведь если даже вы имеете тьму наставников во Христе, вы имеете, однако, не многих отцов, ибо родил вас я во Христе Иисусе чрез Евангелие. |
15 Бо хоч би ви мали десять тисяч наста́вників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Єва́нгелію. |
|
16 Итак прошу вас: подражайте мне. |
16 Тож благаю я вас: будьте наслі́дувачами мене! |
|
17 Потому-то я послал к вам Тимофея, который есть сын мой возлюбленный и верный в Господе: он вам напомнит пути мои во Христе, как я повсюду, в каждой церкви, учу. |
17 Для цього послав я до вас Тимофі́я, що для мене улю́блений і вірний син у Господі, — він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві. |
|
18 А некоторые возгордились, как если бы я не должен был придти к вам. |
18 Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас. |
|
19 Но я скоро приду к вам, если Господу будет угодно, и узнаю не слово возгордившихся, но силу; |
19 Та неба́вом прийду́ до вас, як захоче Господь, і пізна́ю не слово згорділих, але силу. |
|
20 ибо не в слове Царство Божие, но в силе. |
20 Бо Царство Боже не в слові, а в силі. |
|
21 Что вы хотите? Придти мне к вам с жезлом или с любовью и духом кротости? |
21 Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом ла́гідности? |